височінь — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
височіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
височінь — і, ж. 1) Простір на великій віддалі від землі. 2) перен. Високий, значний рівень розвитку чого небудь … Український тлумачний словник
височіти — [виесоуч’і/тие] сочи/т і ч і/йеи … Орфоепічний словник української мови
височіти — (вирізнятися висотою, міститися, розташовуватися вище чогось), підноситися, піднестися, зводитися, звестися, здійматися, здійнятися, підійматися, підніматися, підійнятися, піднятися, підводитися, підвестися, височитися, громадитися, поставати,… … Словник синонімів української мови
височитися — I в исочитися иться, недок. Вирізнятися висотою, знаходитися вище чого небудь. II височ итися чи/ться, недок. Те саме, що височіти … Український тлумачний словник
підноситися — о/шуся, о/сишся, недок., піднести/ся, су/ся, се/шся; мин. ч. підні/сся, несла/ся, несло/ся; док. 1) Переміщатися, підніматися вгору, у вище положення. 2) Підводитися, підніматися з нормального або похиленого положення у вище чи вертикальне (про… … Український тлумачний словник
ОКОЛОУШНАЯ ЖЕЛЕЗА — (glandula paro tis), наибольшая из слюнных желез, расположена на лице, в глубокой впадине позади восходящей ветви нижней челюсти, в так называемой позадичелюстной ямке (fossa ге tromandibularis). Форма железы всецело приспособлена к стенкам этого … Большая медицинская энциклопедия
висота — 1) (простір на великій віддалі від землі), височина, височінь, високість, підхмар я, піднебесся 2) (частина земної поверхні, вища від навколишнього простору), височина, узвишшя; у[в]згір я (невелика височина) 3) (відстань від основи предмета до… … Словник синонімів української мови
БОЛЬ ГОЛОВНАЯ ПУЧКОВАЯ — мед. Пучковая головная боль приступы односторонней крайне интенсивной головной боли. Приступы продолжаются от 10 15 мин до 3 ч и повторяются несколько раз в сутки обычно в одно и то же время. Появляются сериями (пучками), длящимися в течение… … Справочник по болезням